Моє життя зовсім не схоже на приказку “береженого Бог береже”. Вона більше нагадує: згорів сарай — гори і хата.

Ну чому на паспорт, окуляри і другий носок не можна зателефонувати?

Багато говорять, що заміжня робити нічого… Брешуть! Справ там до дідька…

Все те, що мені раніше не дозволяли батьки, тепер не дозволяє вік.

Мозок – це як аккаунт на Фейсбуці: є у всіх, але більшість ним майже не користується.

Щоб не втрачати флешку, прикріпив її як брелок до ключів. Тепер забуваю ключі в комп’ютері.

Мені перестали дзвонити колектори, коли я почав їм розповідати спойлери про Гру престолів.

Фразу “Ніби там медом помазано” пора поміняти на “Ніби там Wi-Fi є”.

Зловив себе на думці, що полетів би в Рим навіть з кавовим нальотом.