В моїй голові наче клацнула клавіша “викл”, я любити тебе більше не хочу.


– А ти мене любиш так само, як колись, як в день, коли ми стали ріднішими? Так міцно і так само безкрайньо? -Ні, в тисячу разів сильніше.


А щастя починається з чудес, взаємної любові, щирої турботи і міцної дружби посланою з небес. Все інше в загальному то розрахунки.


Мені є за що долі сказати “спасибі”. Поряд зі мною ті, хто всіх дорожче. Мені є кого любити, мені є кого ростити. Мені в житті пощастило. Хай щастить вам теж!


Якщо б ми жили в повній темряві і не могли розгледіти один одного, ми б закохувалися в потрібних людей. Не у зовнішність, а в душу.


Кожен чоловік може сказати: “Я люблю тебе”, але не кожен скаже: “Я хочу щоб ти народила мені дитину”.


Що ж тут приховувати або мовчати – я люблю його. Люблю, люблю і нехай це на моїй шиї камінь, і я з ним йду на дно, але цей камінь я люблю і жити без нього не можу.


Наша любов буде жити завжди. Поки ти живий і я жива.


Справжня любов – це коли ти ведеш себе, як останній гад, а тобі знову все прощають.


Любов твоя мене доводила, але любов твоя – це так красиво.