Любов — це коли даєш і хочеш давати, а пристрасть — це коли береш і хочеш брати.


Дзвониш йому, а вмесмо «Алло» чуєш «Так, маленька моя»…


Щоб зрозуміти, наскільки сильно ти любиш свою дівчину, потрібно просто побачити її в чужих обіймах.


Ось так і живемо: він у мене в серці, а я у неї в «друзях»…


Любити – означає жити життям того, кого любиш!


Любов віддає себе в дар, придбати її неможливо!


Коли дивишся на щасливі пари – не заздри. Вони проходили все те ж лайно, що і ви, тільки не здавалися!


Любити того, хто не любить тебе – це як чекати корабель в аеропорту!


Любов — це коли ти не хочеш засинати, бо реальність краще, ніж сон.


Той, хто поранений розлукою, нічим не зможе вилікуватися, крім одного — зустріччю!


Любить не той, що клянеться тобі в любові! А той, який мовчки робить тебе щасливою!


Мало бути чоловіком і дружиною. Треба ще стати друзями і коханцями. Щоб потім не шукати їх на стороні.


Серце, помовч. Він просто друг…


За мене хай ніч тебе пригорне, Теплий вітер губи поцілує, Засинай і пам’ятай – в цьому світі Моє серце за тобою сумує.


Я не ревную. Просто я не хочу, щоб інший чоловік був причиною твоєї посмішки.


Напевно, не випадково, що в слові «я» одна буква, а в слові «ми» – дві.


При зародження любові закохані говорять про майбутнє, при її заході — про минуле.


Сиджу, годинами слухаю одну пісню, витираючи при цьому сльози, і намагаюся себе переконати, що мені все одно… Кого я обманюю?


Шкода, що я не можу видалити тебе із свого серця так само просто, як видалити зі списку друзів…


Дуже шкода, що ми даруємо почуття тим, кому насправді не вистачає мізків.