І ми божевільні, як божевільний кожен, хто для себе відкрив любов.

Тому що ти – невід’ємна частина мене, бо ти мій, бо ти зрозумієш. Тому що ти наповнив моє життя і змусив мене повернутися до нього обличчям.

Мало просто полюбити дівчину – треба полюбити її душу і захищати її серце.

Якщо я дозволю собі любити тебе, я пропала. У моєму житті не залишиться нічого, крім тебе. Я весь час буду боятися, що ти розлюбиш мене. А потім, якщо це станеться, я… я помру.

Справжня любов – це коли в двох тілах одна душа.

Це була незвичайна любов, ми були нерозлучними, постійно розлучаючись. І я зрозуміла, неважливо де ти і з ким ти, я буду завжди, завжди шалено любити тебе.

Коли очима шукаєш лише його і серце зайняте лише ним одним. Ось це мабуть і є любов.

Любов — це мудрість дурнів і божевілля мудрих.

Кохання – це дурість, чи не на вдвох.